Історія Світильнянського ліцею
Першу школу у с. Світильня збудували 1907 року на кошти земства. Наприкінці 1920-х років відбулася реконструкція шкільного приміщення. У 30-х роках школа давала семирічну освіту, з 1940 року - восьмирічну. Із вторгненням фашистів у село 1942 року школа була закрита. При відступі 19 вересня 1943 року німці спалили двоповерхову будівлю. 1953 року під приміщення школи передали колгоспні споруди, школа розміщувалась у трьох окремих будівлях. У 1979 році збудували нове приміщення освітнього закладу, розраховане на 464 учні. Лише 1989 року вона набула статусу десятирічної. Тепер це Світильнянський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-III ступенів - дошкільний навчальний заклад”. Він є рідним домом не лише для світильнянців, а й для підростаючого покоління с. Кулажинці.
25 років очолював заклад Кругляк Олександр Володимирович, який створив дружній колектив однодумців і віддав значну частину свого життя розвитку освіти села. З 2012 року його працю продовжує Решотко Тетяна Миколаївна.
У Світильнянському ліцеї нині навчається 135 учнів (103 учнів 1-11 класів ЗЗСО та 32 вихованці у двох групах ЗДО). Педагогічний колектив нараховує 18 вчителів та 3 вихователі, адміністративно-технічний персонал - 14 осіб. Середній вік педагогів - 37 роки.
Історія нашого села
Світильня – найдавніше село Броварщини
Найстаріше історичне село трубізького регіону і всієї Броварщини — Світильня. Це сторожова фортеця на рубежі, сіверська столиця на березі Трубежа. Місцева приказка говорить: "Світильново, Заворичі, Бервиці, Мокрець — і світу кінець”. Так виражалась єдність броварської етнічної території. Уже там, за Трубежем, починались густі і величезні болотисті басансько-остерські нетрі.
Очевидно, Світильне було засноване ще Київським князем Володимиром Великим серед градів на Трубежі, про що сповіщають літописні джерела. Стратегічне розташування Світильні було важливим, і 988 року року тут було побудовано велике городище.
Є варіанти назви села — Світильне, Світильня, Світильново. З переказу відомо, що тут був хутірець над Трубежем, кругом плавні, і на горі ставили ліхтарі, щоб було видно, куди їхати. Тут же ходив паром, і ліхтарі стояли на обох берегах. Це древній сіверський маяк, що називався таким же давнім українським словом — світило. З огляду ж на те, що світильнівська гора стоїть на березі величезного болота Трубайла, є якась доцільність у світловій сигнальній системі.
Назва села Світильня споріднена і з назвою броварського озера-болота Світловщини. У селі зберігся до наших часів древній і екзотичний вид риболовлі: лучіння риби остю вночі при вогнях. Місцеві жителі кажуть: "Пішов на посвіт”.
Можливо, обидві версії складають першооснову утворення назви села, але закріпилась ця назва з будівництвом городища створенням світлової системи сповіщення вогнем про небезпеку ворожих степових нападів. За переказом, на трубізькому березі стояли світила, про наближення ворога попереджав сигнальний вогонь, вогняна сигнальна естафета — «пустити червоного півня. Ця версія стикується з походженням назви річки Трубіж-Рубіж. Старі люди розповідали, що степові орди від Переяслава йшли долиною Трубежа. У туман використовували іншу звукову систему — трембіти спрямованого звуку.
